NOTE: Для работы сайта необходимо включить javascript.

Головна arrow Страхові послуги arrow Обов’язкове страхування arrow Обов’язкове страхування предмету іпотеки
Обов’язкове страхування предмету іпотеки

    Обов’язкове страхування предмету іпотеки від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування — здійснюється відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 06.04.2011 р. № 358.
    Предметом договору обов’язкового страхування іпотеки є майнові інтереси, які не суперечать закону та пов’язані з володінням, користуванням і розпорядженням нерухомим майном (нерухомістю), що є предметом іпотеки.
    Страхуванню від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування підлягає нерухоме майно (нерухомість), що є предметом іпотеки (крім майнових прав, права оренди чи користування нерухомим майном), а також інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору.
    Страховим випадком вважається настання події за одним або кількома страховими ризиками (стихійне лихо; пожежа; вибух; пошкодження димом; проведення робіт, пов’язаних з будівництвом/реконструкцією сусідніх об’єктів; падіння пілотованих літальних об’єктів; зіткнення із застрахованим майном або наїзд на це майно технічних засобів; аварії в системах тепло-, водо-, газопостачання, в електричних мережах, виробничі аварії; протиправні дії третіх осіб; вплив води та/або інших рідин та ін.), що призвело до знищення, пошкодження або псування застрахованого майна та завдання збитків страхувальнику/вигодонабувачу під час дії договору обов’язкового страхування іпотеки, в результаті чого виникає обов’язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування в межах страхової суми.

    Розмір страхового тарифу (ціна страхових послуг) визначається згідно Методики, встановленої відповідною Постановою Кабінету Міністрів України:

МЕТОДИКА
актуарних розрахунків страхових тарифів за
обов’язковим страхуванням предмета іпотеки від ризиків
випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування

1. У цій Методиці терміни вживаються в такому значенні:

страховий тариф (брутто-тариф) (TΔ) — ставка страхового внеску на одиницю страхової суми. Страховий тариф складається з двох частин — нетто-ставки і навантаження;

нетто-ставка страхового тарифу (Tn) — частина страхового тарифу, призначена для забезпечення поточних виплат страхового відшкодування за договором обов’язкового страхування нерухомого майна (нерухомості), яке є предметом іпотеки, від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування (далі — договір обов’язкового страхування іпотеки);

навантаження ( f) — частина страхового тарифу (у відсотках), призначена для покриття витрат на ведення страхової справи, норматив яких не повинен перевищувати 20 відсотків.

2. Розрахунок страхового тарифу проводиться двома методами.
Перший метод застосовується у разі, коли:

наявні статистичні дані щодо відповідного виду страхування щонайменше за останні п’ять років (далі — статистичні дані) або інша інформація, яка дає змогу оцінити такі величини, як ймовірність настання страхового випадку ( p), середня страхова сума (S), середній розмір страхового відшкодування у разі настання страхового випадку (SB );

не передбачається настання такої страхової події, що може спричинити кілька страхових випадків;

відома кількість договорів обов’язкового страхування іпотеки (n), які передбачається укласти із страхувальниками.

3. За наявності статистичних даних за величинами  p, Si , SB беруться такі оцінки їх значень:

(1),

(2),

(3),

де N — загальна кількість договорів обов’язкового страхування іпотеки, укладених протягом певного періоду;

M — кількість страхових випадків, що призвели до знищення, пошкодження або псування застрахованого майна;

Si — страхова сума, визначена під час укладання i-го договору обов’язкового страхування іпотеки, де — порядковий номер відповідного договору;

SBk — розмір страхового відшкодування, виплаченого за k-им страховим випадком, де k = — порядковий номер відповідного страхового випадку.

4. До надходження статистичних даних за відповідним видом страхування для обчислення величин  p, Si , SB  тариф визначається:

1) на основі показників-аналогів, взятих з аналогічного добровільного виду страхування. У цьому випадку вибір показників-аналогів повинен бути обґрунтований, а відношення середньої виплати до середньої страхової суми ( SB  / S ) рекомендується приймати не нижче ніж 0,5;

2) за результатами експертної оцінки, що ґрунтується на вартості перестрахування за таким видом страхування у страховиків (перестраховиків) — нерезидентів, які відповідають умовам, передбаченим Порядком та вимогами щодо здійснення перестрахування у страховика (перестраховика) нерезидента, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 4 лютого 2004 р. № 124.
5. Нетто-ставка (Tn) визначається за такою формулою:

T= Ho + Hp (4),

де Ho — основна частина, що відповідає розміру середніх виплат страховика, які залежать від  p, Si , SB ;

Hp — ризикове навантаження, яке враховує ймовірність перевищення середньої кількості страхових випадків та вводиться для забезпечення майбутніх виплат у разі, коли основної частини нетто-ставки виявиться недостатньо для виконання страховиком своїх зобов’язань.
Основна частина нетто-ставки з розрахунку на 100 гривень страхової суми обчислюється за такою формулою:

(5).

6. Ризикове навантаження обчислюється двома способами.
Перший спосіб передбачає проведення розрахунку за кожним страховим ризиком окремо:

(6),

де n — кількість договорів страхування, укладених протягом періоду, на який проводиться страхування:

a(g) — квантиль нормального розподілу рівня g, значення якого наведене у таблиці 1:

Таблиця 1

g 0,85
0,9
0,95
0,975
0,98
0,99
0,995
0,9986
a(g) 1,036
1,282
1,645
1,96
2
2,326
2,576
3
— середньоквадратичне відхилення розміру страхового відшкодування у разі настання страхового випадку. За наявності статистичної інформації про розмір страхового відшкодування дисперсія виплат обчислюється за такою формулою:

(7).

Якщо у страхової компанії відсутні дані про величину , допускається обчислення ризикового навантаження за такою формулою:

(8).

Другий спосіб застосовується для обчислення ризикового навантаження в цілому за всіма страховими ризиками, передбаченими договором страхування ( =), за такою формулою:

Hp = Ho × a(g) × ρ (9),

де ρ  — коефіцієнт варіації страхового відшкодування, який відповідає відношенню середньоквадратичного відхилення до очікуваних виплат страхового відшкодування. Зазначений коефіцієнт обчислюється за такою формулою:

(10),

де σBj — середньоквадратичне відхилення розміру страхового відшкодування за j-им страховим ризиком.

Якщо кількість даних недостатня для обчислення величини σBj, допускається застосування замість відповідного доданка для j-го страхового ризику у чисельнику формули 10 величини, яка обчислюється за такою формулою:

1,44 × S2Bj × nj × pj(1 pj) (11).

У разі коли невідома жодна з величин σBjρ обчислюється за такою формулою:

(12).

Результати обчислення ризикового навантаження за формулами 6, 9 і 10 тим точніші, чим більші величини n × p і nj × pj. Отже, кількість договорів страхування повинна бути такою, щоб виконувались умови n × p > 10 і nj × pj > 10.

Якщо достовірна інформація про величини p, S, SB відсутня, рекомендується застосовувати a(g), що дорівнює 3.

Брутто-ставка (TΔ) обчислюється за такою формулою:

(13),

де Tn — нетто-ставка;

 f— частка навантаження в загальній тарифній ставці (у відсотках).

7. Другий метод застосовується за результатами аналізу статистичних даних у разі, коли відома загальна сума виплаченого страхового відшкодування (SB) та загальна страхова сума за ризиками, прийнятими на страхування (S), за період не менший ніж п’ять років, а також залежність збитковості (L) від часу ( t ) приблизно лінійна.
8. Основна частина нетто-ставки (Ho) визначається як прогнозована вирівняна збитковість на наступний рік.
Збитковість страхової суми (L1) визначається для кожного року як відношення суми виплаченого страхового відшкодування до загальної суми застрахованих ризиків:

L1 = SBi / Si  (14),

де — порядковий номер відповідного року.

Прогнозована середня збитковість, приведена до лінійної функції (лінійного тренду), обчислюється виходячи з фактичних даних збитковості за роками, яка враховує нерівномірний розподіл збитковості:

L^i = a + b × i  (15),

де L^i — приведена збитковість страхової суми, a і b — параметри лінійного тренду.

Параметри a і b визначаються із застосуванням методу найменших квадратів згідно із системою лінійних рівнянь:

(16).

Приведена збитковість страхової суми екстраполюється на наступний (n + 1) рік:

L^n+1 = a + b(n + 1) (17),

яка становить основну частину нетто-ставки.
Середньоквадратичне відхилення фактичних значень збитковості від їх приведених значень необхідне для визначення ризикового навантаження (Hp), що обчислюється за такою формулою:
(18).
9. Нетто-ставка обчислюється за такою формулою:

Tn = L^n+1 + t(p, n) × σ (19),

де t(p, n) — коефіцієнт ризикового навантаження, що дорівнює та визначається виходячи з максимально можливої величини збитковості, яка не перевищує рівень 1 − p .

При n > 30 замість t(p, n) можна використовувати a(g) — квантиль нормального розподілу рівня g, зазначеного в пункті 6 цієї Методики.